ВОРОГА НАМ ТРЕБА ПЕРЕМОГТИ ШВИДКО
У дуже важкий для України час пропонуємо інтерв’ю з настоятелем храму Усікновення голови Іоанна Хрестителя с. Корналовичі о. Михайлом Маслиганом. - Отче, ви живете в Корналовичах, де в перші години війни рвались снаряди. Що тоді відчували?
- Страх. Страх за дітей. Біль, що розпочалася війна, яка тривала вісім років у нас в Україні, але лише тепер прийшла і до нас. І смерть, яку вона завжди приносить.
- Як ви вважаєте: можна було уникнути війни?
- Напевно, що ні. Тому, що 8 років у нас йшла війна. І вся історія України та нашого північного сусіда показує, що він завжди нас хотів пригноблювати. Це просто відтягувалося в часі, але колись ця бульбашка, яка надувалася, мала тріснути. Просто до цього нам треба було всім готуватися.
- Україна – острів Свободи чи розмінна монета в руках політиків світового масштабу?
- Україна – острів Свободи за своєю ідентичністю. Завжди була, буде, а те, що політики в світі не хочуть сильної України, то, мабуть, зрозуміло кожному українцю, але напевно ця війна і зробить нас сильними і такими, що всі в світі будуть з нами рахуватися.
-Чим церква намагається допомогти у війні?
- Найголовніше завдання церкви – молитва, щоб допомогти людям в такий психологічно непростий час втриматися, не впасти у відчай, розпач; допомогти нашим військовим так само зберігати психологічно стійкий стан. Треба, щоб люди завжди пам'ятали, якщо ми віруючий народ – не можемо сьогодні лихословити, так як, на жаль, це є, проклинати, але як віруючі люди молитися до Бога і Всевишній, як Творець світу, звичайно тоді нам допоможе і захистить.
- Наші воїни, незважаючи на відсутність належної повітряної оборони, не здаються, як і прості громадяни. Що додає їм сили?
- Розуміння, що найголовніше – це збереження життя їхніх дітей, захист нашої Батьківщини, своєї землі, своїх прав і свобод, жертовність, якої напевно більше в народів немає, любов до рідної Вітчизни.
- На вашу думку, ми обов'язково вистоїмо?
- Якщо з нами Бог, то, хто проти нас? Звичайно, не просто вистоїмо, але й переможемо.
- Що хотіли б сказати тим, хто нині бачить зруйновані лікарні, школи, житлові будинки, інфраструктуру, а передусім тим, хто втратив своїх рідних, близьких у цій страшній війні?
- Найперше – не впадати у відчай у важкі хвилини цих днів війни, згадувати про Бога, ставати до молитви, пам’ятати, що в Бога немає нічого неможливого. Якщо ми сподобимося Божої ласки, то Господь допоможете це все пережити, відбудувати та відновити мир і спокій, якого ми так довго чекаємо.
- Церква благословляє захисників на оборону рідної землі?
- Це моральний закон і ми знаємо, що захист Батьківщини – ніколи церквою не заперечувався і кожен на своєму місці має робити те, що зобов'язаний. Обов’язок військових – захищати Батьківщину. І церква ніколи цього не заперечувала. Це святий обов'язок не лише воїнів, але й кожного громадянина.
- А якою, на ваш погляд, має бути підмога тероборони?
- Це вже, напевно, військові знають краще. Ми як церковники стараємося ходити до наших бійців, підтримувати їх словом, жартами, допомагати харчами, коштами. А військові – професіонали своєї справи мусять коригувати свої дії, бо не можуть люди, які в цьому не розуміються, розказувати як це треба робити. Тому зі свого боку ми будемо лише допомагати.
- Сподіваєтеся, що війна швидко завершиться?
- Мусить швидко завершитися. Головне, щоб у світі нас не почали схиляти до якогось перемир’я, бо ми бачимо, що сьогодні наші військові пока-зують: перемога буде швидше, ніж думала світова спільнота, ніж думав наш північний сусід. Тому нам треба перемогти якнайшвидше, аби швидше повернутися до нормального життя.
Марія ПУКІЙ
