У МІСТІ НОВИЙ КАЛИНІВ ВІДЗНАЧИЛИ 33-ю РІЧНИЦЮ ВИВЕДЕННЯ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК З АФГАНІСТАНУ
Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі – людським життям. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився рахунок втрат наших солдатів, військовослужбовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали – “Мамо, я живий…”. Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива і гірка. 31 рік що пройшов, об’єднав колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям. Вона вимагала великих матеріальних і людських жертв, під час неї тисячі наших співвітчизників загинули у боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Нікого з нас не можуть залишити байдужим страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, – наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, – також наш співвітчизник. За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів, Україні війна обійшлася у більш ніж чотири тисячі загиблих. Зараз в Україні – понад 150 тисяч ветеранів афганської війни, з них близько восьми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами. У період афганської війни (1979-1989 роках) у Новому Калинові дислокувались три авіаційних полки. Найбільший тягар виніс 340-й окремий вертолітний полк, що мав на озброєнні транспортно-десантну машину Мі-8. Новий Калинів справедливо називають містом героїв. Трьом воїнам-інтернаціоналістам, які свого часу проходили тут службу та проживали, полковнику Віталію Павлову, підполковнику Олександру Райляну і старшому лейтенанту Костянтину Павлюкову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Кавалерами бойових орденів стали 114 авіаторів, 423 нагороджені медалями “За відвагу” і “За бойові заслуги”.
Але був і другий бік неоголошеної війни: біль, сльози, горе, скалічені долі. Зокрема, 118 військовослужбовців повернулись на Калинівську землю у трунах. Військомати Львівської області скерували до Афганістану 5066 військовозобов’язаних. Середній вік загиблих 20-35 років. Вони могли б жити, любити, створювати сім’ї, виховувати дітей. Та доля розсудила інакше….
15 лютого 2022 року біля “Меморіалу Слави” відбулася година пам’яті “Пам’ятаймо полеглих, вшануймо живих” присвячена 33-им роковинам виводу колишніх радянських військ з Афганістану.
Розпочали захід всечесні отці Ярослав Фабіровський та Тарас Яворський зі звернення зі словами подяки до ветеранів-афганців.
Продовжила годину пам’яті спільна молитва за загиблими в боях та померлими від ран та покладання квітів до пам’ятної стелли.
Вшанувати пам'ять загиблих та віддати шану учасникам бойових дій прийшли представники міської ради, військовослужбовці, ветерани, рідні та близькі загиблих воїнів-афганців, громадськість.
Всечесні отці усім присутнім побажали здоров’я, миру та душевного спокою.
Міський голова зауважив, що активна життєва позиція ветеранів, вірність військовій присязі заслуговують на глибоку повагу. Подякува їм за мужність і патріотизм, за стійкість та витримку. Наголосивши, що їхні діти можуть по праву пишатися своїми батьками.
До заходу долучилися також директор Народного дому Володимир Вачинич, який виконав пісню “Над землею тумани” та вчитель Новокалинівської мистецької школи Ольга Петелько з піснею “Кленова балада”.
Ведуча заходу директор Народного дому с. Гординя Софія Богуцька побажала усім гостям і всім присутнім здоров’я, щастя, миру та душевного спокою у нашій славній Україні.
