“БЕЗ МОВИ НЕМАЄ НАРОДУ, ЯК СОНЦЯ БЕЗ СЯЙВА Й ТЕПЛА”
Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Її порівнюють з калиною, бо вона така ж красива, зі співом солов'я. Українська мова – це велика культура та історія. Українською мовою написані невмирущі твори І.П.Котляревського та Т.Г.Шевченка, І.Франка та Лесі Українки, О.Кобилянської та М.Коцюбинського.
21 лютого в Народному домі с. Бірчиці Новокалинівської територіальної громади відбулась бесіда на тему: “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”. Мета бесіди – поглянути на історію свого народу, збагнути роль рідної мови в утвердженні української державності, пригадати тернистий шлях боротьби української мови за незалежність та окреслити подальший шлях розвитку української літературної мови.
Наше завдання – берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. Шанувати і плекати рідну мову – святий обов’язок кожного українця.
Любімо свою мову, свій милий край, свою Україну!
Захід підготувала і провела директор Народного дому Тетяна Мазник.
Разом із щастям і журбою
Зеленим листом шелестить,
У небі яснім над водою
Нам рідна мова мерехтить.
Це символ мудрості твоєї,
Моя Вкраїно. Він горить!
Тож мови рідної своєї
Не відцураймось ні на мить!
