В ОЧІКУВАННІ СВЯТА...
Зелена пухнаста ялинка – чи не найголовніший символ новорічно-різдвяних свят. Перша документальна згадка про прикрашену на Різдво ялинку, як ціле дерево, датована приблизно 1510 роком: у Ризі ялинку встановили на ратушній площі навпроти кам'яниці Братства Чорноголових. Традиція домашньої ялинки, імовірно, з'явилася і розповсюдилася серед німців. Стала популярною у франко-німецькому Ельзасі, там у 1605 році ялинку прикрашали виробами з паперу та яблуками. Великим прихильником прикрашання ялинок був очільник німецької Реформації Мартін Лютер, який підтримував святкування Різдва у спокійній домашній атмосфері. Існує також версія, що протестантам трикутна форма ялинки нагадувала про Святу Трійцю. Протягом ХIХ століття популярність домашніх ялинок росла в першу чергу серед владних родин Європи. І через них традиція розповсюдилася як на європейське населення, так і по всьому світі.
Ми з дітьми також дотримуємося цієї традиції, тому прикрасили зелену красуню і в нашому залі. Спочатку на ялинку повісили прекрасні кульки, потім всі інші гірлянди, але найкрасивішими є вогники на ялинці. Включивши вогники, вона засяяла неначе цариця. Діти з захопленням віднеслись до цієї справи. Після вбирання ялинки директор Народного дому організувала для дітей фотосесію. Дійство завершилося частуванням біля святкової ялинки.
Дійство провела директор Народного дому Софія Піць.
