A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Новокалинівська міська рада
Львівська область, Самбірський район

ІВАН КІЛЬГАН: "РИНОК ЗЕМЛІ МОЖЕ ПРИНЕСТИ АБО ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ, АБО ХАОС"

Дата: 19.06.2021 02:07
Кількість переглядів: 573

1 липня знімається мораторій на продаж  земель сільськогосподарського призначення. Чого чекати? – у розмові із Заслуженим працівником сільського господарства України, який очолює асоціацію фермерів Самбірщини, головою сільськогосподарської палати Львівщини, фермером Іваном Кільганом з с. Велика Білина.

- Іване Степановичу, відколи працюєте на землі?

- Нинішнього року виповниться 35 років, як закінчив Харківський сільськогосподарський інститут ім. В.Докучаєва (тепер це університет) – найпрестижніший вуз на території колишнього Радянського Союзу. Із 38 країн світу зі мною вчилися на потоці студенти. Здобув спе-ціальність агронома селекції та насінництва. І друга освіта – магістр економіки.

Перше місце праці – посада головного агронома колгоспу ім. Енгельса в Олек-сандрійському районі на Кіровоградщині. Там було 17  тис. га ріллі – три відділки. Перші свої дослі-дження  проводив на цих полях. Звичайно, що там площі по 500-700 га, а не по 50-70 га, як у нас. І там люди о п'ятій  годині виходять у поле, бо дуже багато роботи.

Як на мене, значна помилка, що наші чиновники-запроданці обхідними шляхами повіддавали іноземцям землю. Це – шлях в нікуди. Не може Саудівська Аравія обробляти на території Самбірщини більше землі, ніж місцеві фермери.

- Свого часу землі заростали бур'янами...

- Та віддача іноземним інвесторам – не був вихід. Вихід був би тоді, коли б створювали для україн-ських фермерів елементарні умови, а не у 90 роках попереднього століття від них забрано техніку;  тодішні можновладці все тягнули  під себе; не  було  дешевих кредитів й інфляція  сягала захмарних відсотків, то як фермери могли працювати? А зараз сталося те, що низка чиновників заради особистої вигоди виявилася  запроданцями.

Майже у кожному селі старостат (старости з родинами) організовували укладання договорів з латифундистами, а це свого роду кримінал, бо місцева влада не має права втручатися в господарську діяльність. Мені в даному випадку не зрозуміла позиція силових органів, чи вони "в темі”, чи  і "в долі" через відсутність їхнього реагування на такі дії. Так само як на передачу фермерам корпоративних прав. Якщо фермер це робить – повинен бути позбавлений і фермерської землі, і всього решта. Це крадіжка людської власності хитрими маніпуляціями. Має бути людина, у якої приватна власність – земельний пай, і орендар. Ніхто не має права бути посередником, щоб вводити людей в оману та мати з цього  зиск. Якщо ж хтось пішов на такий крок, то повинен би стільки   заплатити податків державі, щоб і сотому заказав  не робити такого.

- Чи з відкриттям ринку землі фермерство в Україні матиме перспективу?

- Найперше треба дивитися, для чого відкривають ринок землі. Якщо для того, щоб розширити можливості українського фермера обробляти землю – це одне. Хочу навести конкретний приклад. Якщо депутати проголосували, щоб зараз не надавати в оренду невитребувані неуспадковані паї – це плюс. Але чи потрібний ринок землі? Так. Я, як фермер, не можу йти на задвірки – на сінокоси, пасовища, бо в нас чиновник усі найкращі землі віддав іноземцям та агрохолдингам. Якщо я плачу по 11 тис. 700 грн за оренду 
1 га землі, то краще мені цей гектар купити і обробляти, а не платити щороку такі гроші, не маючи її у власності.

Якщо такі кроки буде впроваджено, то тоді українські фермери матимуть перспективу. А яка їм різниця, якщо буде в достатній кількості фінансовий ресурс,  брати землю в оренду чи купити її.

Все залежить від кроків держави і того, чи  вона буде зацікавлена у розвитку власного товаровиробника, у збільшенні кількості робочих місць, у вирощуванні якісної продукції, бо в цілому світі фермер – еталон якості. Ви подивіться на магазини в Києві: від фермера м'ясо, овочі, фрукти, тобто він  якраз і гарантує їхню  якість. Натомість  ті агрохолдинги, які в нас пра-цюють, гляньте якими вони забороненими на даний час засобами захисту рослин обробляють землі. І тому у людей через це страшна алергія, і бджоли гинуть цілими сім'ями.

Землю треба розцінювати як простір для життя, а не лише як спосіб заробляння грошей. А агрохолдинг дивиться на неї і на села, як на один із способів заробляння коштів. Чому зараз ведуться розмови про перепродаж одного, другого агрохолдингу, які працюють на території Самбірщини, іншим компаніям. То як будуть в очі дивитися ті люди, які запровадили їх на нашу територію? Один з агрохолдингів, наприклад, у Великій Озимині, попідробляв договори оренди, через що люди зчинили галас. А за землю, яку він обробив, пайовикам не виплатив орендної плати. Як люди ставитимуться до тих, хто його сюди запровадив?

- Але ж угоди з пайовиками укладено здебільшого на 49 років?

- Хто зробив це обманним шляхом – наша влада, прокуратура мали б вивести їх на "чисту воду". Адже як можна було під виглядом відомостей для розрахунку за оренду паїв підсунути додатки до договорів. Такі договори мають бути відмінені.

А для чого тоді у нас в державі створено стільки силових органів, якщо вони нічого не впливають на ситуацію? Подібно по Чайковичах. Десятки людей навіть не знають, що у такий спосіб вони на 10 років продовжили термін оренди паю. Саудівська Аравія не буде учасником купівлі землі, бо у нас іноземна країна не має права купувати землю, то вони обманним шляхом хочуть собі продовжити можливість оренди землі.

У даному випадку люди повинні мати належну юридичну підтримку, а не щоб окремі чиновники мали зарплату  по 100 тис. грн. в місяць і ні за що не відповідали.

- До 2024 року купувати землю зможуть лише фізичні особи, тобто фермери. Це якось рятує ситуацію?

- Так, але якщо  співставити  100 га (дозволені для купівлі нашим  фермерам)  і 10 тис. га (агрохолдингам), то це в ніякі рамки не вкладається. А чому не дозволити ці 10 тис. га купувати фермерам від 2021 року? Чому лише 100 га? Для того, щоб ті, які прийдуть, мали для купівлі готові площі? Важливо не дозволити суборенду, щоб не можна було створювати у великих агрохолдингах кооперативи, де будуть члени з наявними 100 га землі і від них землю буде забрано в суборенду). Це держава повинна зараз тримати на пульсі, бо ринок землі може принести або велике щастя, або великий хаос. Згадаймо твори Ольги Кобилянської, в яких зображено боротьбу за землю. Якщо є недостатньо коштів і стоїть дилема:  купувати землю, чи добре насіння,  фермер буде змушений купувати землю, бо він не матиме, куди це насіння сіяти. І росту на перших порах, як такого, не спостерігатиметься. Дуже велику кількість коштів треба буде вкласти у купівлю землі, яка виступатиме основним засобом для виробництва. Та все повинно відбуватися поетапно: спершу має бути наявний фінансовий ресурс.

Тепер запізно волати політикам, які виступають проти ринку землі. Закони вже прийнято. Зараз треба фермеру дати фінансовий інструмент, щоб він себе добре почував.

- Ви таки підтримуєте відкриття ринку землі?

- У даний час іншого варіанту немає. Якби я не підтримував ринок землі,  то у  90  роках  не пішов би робити з колгоспу фермерське господарство. Але ринок і базар – це різні речі, як демократія  та анархія. Ринок має мати чіткі правила гри. Я за такий ринок землі, як у Польщі.

- У Польщі фермери отримали можливість купувати по 500 га землі, а нашим дозволено лише по 100 га?

- Так. І там не допустили до господарювання агрохолдинги. Це я і підтримую. Та аж ніяк не дозвіл на купівлю ними по 10 тисяч га землі.

Не встигла відбутися сесія в одній з територіальних громад, а в агрохолдингах вже знали, де вони не зможуть скупити землю, бо там було прийнято відповідне рішення. Хтось з чиновників  "злив" їм цю інформацію. Це справжній сепаратизм з боку такого посадовця. І за це слід притягувати до відповідальності. Якщо буде менше запроданців, громади успішніше розвиватимуться.

- Чого ви, як фермер, очікуєте у цій ситуації?

- Найперше, коли є товар – потрібні гроші. У скорому часі земля стане товаром. І тому для українських фермерів повинні бути дешеві грошові ресурси. Мусять бути встановлені відповідні правила гри. Бо, якщо ми заходимо в ринок, а там вже підроблені договори агрохолдингами,  людина ж хоче продати свій пай, то правова держава повинна дати можливість його продати, та не тримати для іноземного агроінвестора, щоб він звідси викачував гроші, а її власник був безправним.

Друге: покупець землі повинен мати професійні навики обробітку землі, спеціальну освіту  та  досвід роботи.

Виступаю за те, щоб усі шахрайські схеми по відношенню до землі були державою зупинені. Як голова асоціації фермерів Самбірщини, не бачу кроків держави у цьому напрямку.

- Чи не станеться з українською землею так, як з майновими сертифікатами?

- Найбільше переживаю, щоб це не був зговір проти нашої країни. Щоб хтось за нашою спиною не виніс ганебного плану у такий спосіб знекровити нас. Не все те золото, що блищить. Щоб нас не зворохобили брати участь у купівлі землі, нібито надавши таку можливість, а насправді на цьому ринку українські фермери були б лише спостерігачами, і аж ніяк  не гравцями, та все змогли скупити  агрохолдинги.

- Чи міг би врятувати ситуацію щодо продажу землі референдум?

- Якби він відбувся до того, як Президент підписав Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення", який відкриває ринок землі, Верховна Рада України могла б врахувати його результати при прийнятті цього  Закону. Та результати жодного з попередньо проведених в Україні референдумів імплементовано не було. Референдуму як такого не вдасться вже провести до 1 липня поточного року, коли стартує продаж землі.

 У нашому районі майже 70 тисяч га землі обробляється, включаючи й пасовища та сінокоси, бо немає ВРХ, а по документах значно менше. Як депутат Новокалинівської міської ради закликаю силові структури зупинити цю вакханалію і щоб до бюджету надходили реальні суми коштів, а не занижені, аби не скотитися в такі розбірки і протистояння на рівні цілої країни, які ніхто не знатиме як зупинити.

Якщо зараз на аукціони виноситимуться землі для ведення фермерського господарства, а не товарного, то фермери їх будуть між собою ділити. До того ж якщо програма "Доступні кредити 5-7- 9" буде учасником земельних аукціонів – це вже плюс. Було б добре, якби фонд гарантування вкладів задіяли для купівлі землі українськими фермерами. Це стало б  ще одним поштовхом для їх розвитку. Впевнений, що кожен фермер підтримує чесний ринок землі. Електронний аукціон, дешеві кредити зараз можуть врятувати Україну, а також призупинення шахрайських схем агрохолдингів.

Варто врахувати, що за землю стоятимуть до крові. Ніхто не буде її віддавати, щоб пізніше бути рабом.

Ринок землі треба було започатковувати ще в 90 роках і можливо у нас би й війни не було, бо свою землю і в Криму би відстоювали. Ще тоді треба було приймати закони про продаж землі та корінні народи. Відтак зараз би не довелося хлопцям із Західної України  відстоювати частину Луганської і Донецької областей, а тамтешні фермери та еліта захищали б своє.

Продавати землю під час війни – нема логіки, але і потайки віддавати її під корпоративні права іноземцям, як це робилося дотепер, також не виправдано та не допустимо.

Запрошую усіх аграрників до себе у господарство, де в най-ближчий час  буде проводитися День поля. Агротехніка у нашому господарстві нічим не гірша від тієї, яку мають агрохолдинги. Готовий брати в оренду землі. 

Планую за оренду 1 га землі платити нинішнього року по 4, 5 тис. грн. Є всі підстави зібрати по 90-100 центнерів зерна з га; ріпаку – по 45-50 центнерів з га. І рівень оплати за оренду паїв  не гірший від агрохолдингів. Лише частина коштів  має з них йти на центральні органи територіальних громад, а решта повертатися у вигляді тих чи інших соціальних проєктів на розвиток територій.

Усі фермери заслуговують на подяку і уклін. Та все ж хотів би наголосити, що у с. Кульчиці Володимир Загвойський, у Волі Баранецькій Володимир Кужидло, у Викотах Андрій  Куліковський здатні нині на найвищому агротехнічному рівні організувати обробіток земель у нашому районі, мається на увазі в його попередніх межах.

Адресую з нагоди Дня фермера найщиріші вітання всім аграрникам. Коли я з ще одним американським фермером зайшов у Сенат США, всі сенатори встали на знак пошани до нас,  хліборобів. Зичу, щоб і в нас ставилися до тих, хто трудиться на землі, з такою ж повагою.

Фермер – це свята людина, яка тричі на день подає з праці рук продукти харчування. Чим якісніші вони будуть на наших столах – тим менше доведеться купувати в аптеках ліків. Задумаймося над цим і шануймо хліборобську працю.

***

Приємним подарунком для Івана Кільгана та його односельців стало погодження днями головою ЛОДА Максимом Козицьким проведення ремонту дороги до с. Велика  Білина, що буде зроблено вперше за 30 років Незалежності України.

Марія ПУКІЙ

Ivan Kilhan Novokalynivska TH



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора